забряжчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | забряжча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | забряжчі́мо, забряжчі́м | |
2 особа | забряжчи́ | забряжчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | забряжчу́ | забряжчимо́, забряжчи́м |
2 особа | забряжчи́ш | забряжчите́ |
3 особа | забряжчи́ть | забряжча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | забряжча́в | забряжча́ли |
жін.р. | забряжча́ла | |
сер.р. | забряжча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
забряжча́вши |