-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заблуди́тися, заблуди́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заблуді́мося, заблуді́мось, заблуді́мся
2 особа заблуди́ся, заблуди́сь заблуді́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заблуджу́ся, заблуджу́сь заблу́димося, заблу́димось, заблу́димся
2 особа заблу́дишся заблу́дитеся, заблу́дитесь
3 особа заблу́диться заблу́дяться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заблуди́вся, заблуди́всь заблуди́лися, заблуди́лись
жін.р. заблуди́лася, заблуди́лась
сер.р. заблуди́лося, заблуди́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заблуди́вшись

Словник синонімів

ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИрозм., ЗБЛУДИ́ТИрідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯрідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯрідко, ЗБЛУКА́ТИСЯрідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯрідко; ЗБИ́ТИСЯ, СХИ́БИТИ (зійти з правильного шляху). Сахно побачила, що вона заблудила, забрівши далеко від дому (Ю. Смолич); - Дорогу я роздивився добре, не заблуджуся (Григорій Тютюнник); Дівчина ні разу не подумала, що може заблукати в лісі, натрапити на хижих звірів (І. Ле); Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (І. Франко); То що за диво? Чи з дороги Зблудивсь троянець-неборак? (С. Воскрекасенко); Їздовому.. Вася наказує бути обачним, не заблукатись в тумані (О. Гончар); Дивні думки бушували в моїй голові, і через них я зблукався з дороги (Мирослав Ірчан); І Алі, і Фатіма... не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті (М. Коцюбинський).