забалагурити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив забалагу́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   забалагу́рмо
2 особа забалагу́р забалагу́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа забалагу́рю забалагу́римо, забалагу́рим
2 особа забалагу́риш забалагу́рите
3 особа забалагу́рить забалагу́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. забалагу́рив забалагу́рили
жін.р. забалагу́рила
сер.р. забалагу́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
забалагу́ривши