-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | жа́тися, жа́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | жа́тиметься | жа́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | жме́ться | жму́ться |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
|
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | жа́вся, жавсь | жа́лися, жа́лись |
жін. р. | жа́лася, жа́лась |
сер. р. | жа́лося, жа́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
жа́вшись |
Словник відмінків
Інфінітив | жа́тися, жа́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | жмі́мося, жмі́мось, жмі́мся |
2 особа | жми́ся, жмись | жмі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | жа́тимуся, жа́тимусь | жа́тимемося, жа́тимемось, жа́тимемся |
2 особа | жа́тимешся | жа́тиметеся, жа́тиметесь |
3 особа | жа́тиметься | жа́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | жму́ся, жмусь | жмемо́ся, жмемо́сь, жме́мся |
2 особа | жме́шся | жмете́ся, жмете́сь |
3 особа | жме́ться | жму́ться |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
жмучи́сь |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | жа́вся, жавсь | жа́лися, жа́лись |
жін. р. | жа́лася, жа́лась |
сер. р. | жа́лося, жа́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
жа́вшись |
Словник синонімів
ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИВЕРНУ́ТИСЯ діал.; ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́, ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП’Я́СТИ́СЯ [ПРИП’Я́ТИСЯ], ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ розм., ВЛИ́ПНУТИ [УЛИ́ПНУТИ] розм., ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм. (щільно, тісно); ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, ПРИЛА́ЩИТИСЯ розм., ПРИЛА́СТИТИСЯ розм. (з ласкою, ніжністю). - Недок.: притуля́тися [приту́люватися рідше], тули́тися, пригорта́тися, присува́тися [присо́вуватися], притиска́тися [прити́скуватися рідше], приника́ти, припада́ти, приляга́ти, приклада́тися, підгорта́тися, притика́тися, приверта́тися, жа́тися розм. прикипа́ти, прироста́ти, припина́тися, притира́тися, прилі́плюватися, прищу́люватися, прилипа́ти, влипа́ти [улипа́ти], приголу́блюватися, прила́щуватися [прилаща́тися]. Ти відходиш від люка і притуляєшся до вогкої стіни коридора, бо ледве стоїш на ногах (Ю. Андрухович); Вони лежали, тісно пригорнувшись одне до одного, бік у бік, і з її вуст парувало дихання (Вал. Шевчук); Потім від його одхитнулася [мати], одірвалася, затопила у печі, постановила вечерю варити і знов до його присунулася (Марко Вовчок); Дівчина стоїть, притиснувшись до хвіртки, і пильно дивиться в далечінь (М. Стельмах); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко); Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру (І. Франко); Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (О. Гончар); Приложившись до вікна, він почав придивлятись (Панас Мирний); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ (І. Ле); Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (пісня); Лейтенант у колясці прикипів до кулемета (О. Сизоненко); І рвонувся Охрім з постелі, Як дитя, до вікна приріс (І. Вирган); - Тату! - Охопила рученятами, припала, прип’ялася вустоньками... (С. Васильченко); Лукин притерся плечима до стінки воза (Н. Кобринська); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (О. Гончар); Знадвору постукали у вікно, й чиясь голова прилипла до шибки (Є. Гуцало); Зіщулився [кіт],.. очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький); Стара Грищенчиха стояла біля загороди, приплюскла до вербового пенька так, що її важко помітити (І. Ле); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Г. Квітка-Основ’яненко); Побачивши тата, хлопець побіг до нього, прилащився дитячим звичаєм, а той узяв його до себе на руки (переклад М. Лукаша).
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.