-1-
дієслово недоконаного виду
(зрізатися)

Словник відмінків

Інфінітив жа́тися, жа́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа жа́тиметься жа́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа жме́ться жму́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жа́вся, жавсь жа́лися, жа́лись
жін. р. жа́лася, жа́лась
сер. р. жа́лося, жа́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жа́вшись
-2-
дієслово недоконаного виду
(притулятися, щулитися)

Словник відмінків

Інфінітив жа́тися, жа́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа жа́тиметься жа́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа жме́ться жму́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жа́вся, жавсь жа́лися, жа́лись
жін. р. жа́лася, жа́лась
сер. р. жа́лося, жа́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жа́вшись

Словник відмінків

Інфінітив жа́тися, жа́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жмі́мося, жмі́мось, жмі́мся
2 особа жми́ся, жмись жмі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жа́тимуся, жа́тимусь жа́тимемося, жа́тимемось, жа́тимемся
2 особа жа́тимешся жа́тиметеся, жа́тиметесь
3 особа жа́тиметься жа́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жму́ся, жмусь жмемо́ся, жмемо́сь, жме́мся
2 особа жме́шся жмете́ся, жмете́сь
3 особа жме́ться жму́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жмучи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жа́вся, жавсь жа́лися, жа́лись
жін. р. жа́лася, жа́лась
сер. р. жа́лося, жа́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жа́вшись

Словник синонімів

ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯрозм.,ПІДГОРНУ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИВЕРНУ́ТИСЯдіал.; ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́, ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП’Я́СТИ́СЯ[ПРИП’Я́ТИСЯ], ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИрозм., ВЛИ́ПНУТИ[УЛИ́ПНУТИ]розм., ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм. (щільно, тісно); ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, ПРИЛА́ЩИТИСЯрозм., ПРИЛА́СТИТИСЯрозм. (з ласкою, ніжністю). - Недок.: притуля́тися[приту́люватисярідше], тули́тися, пригорта́тися, присува́тися[присо́вуватися], притиска́тися[прити́скуватисярідше], приника́ти, припада́ти, приляга́ти, приклада́тися, підгорта́тися, притика́тися, приверта́тися, жа́тисярозм.прикипа́ти, прироста́ти, припина́тися, притира́тися, прилі́плюватися, прищу́люватися, прилипа́ти, влипа́ти[улипа́ти], приголу́блюватися, прила́щуватися[прилаща́тися]. Ти відходиш від люка і притуляєшся до вогкої стіни коридора, бо ледве стоїш на ногах (Ю. Андрухович); Вони лежали, тісно пригорнувшись одне до одного, бік у бік, і з її вуст парувало дихання (Вал. Шевчук); Потім від його одхитнулася [мати], одірвалася, затопила у печі, постановила вечерю варити і знов до його присунулася (Марко Вовчок); Дівчина стоїть, притиснувшись до хвіртки, і пильно дивиться в далечінь (М. Стельмах); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко); Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру (І. Франко); Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (О. Гончар); Приложившись до вікна, він почав придивлятись (Панас Мирний); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ (І. Ле); Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (пісня); Лейтенант у колясці прикипів до кулемета (О. Сизоненко); І рвонувся Охрім з постелі, Як дитя, до вікна приріс (І. Вирган); - Тату! - Охопила рученятами, припала, прип’ялася вустоньками... (С. Васильченко); Лукин притерся плечима до стінки воза (Н. Кобринська); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (О. Гончар); Знадвору постукали у вікно, й чиясь голова прилипла до шибки (Є. Гуцало); Зіщулився [кіт],.. очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький); Стара Грищенчиха стояла біля загороди, приплюскла до вербового пенька так, що її важко помітити (І. Ле); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Г. Квітка-Основ’яненко); Побачивши тата, хлопець побіг до нього, прилащився дитячим звичаєм, а той узяв його до себе на руки (переклад М. Лукаша).
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.