-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний жалки́й жалка́ жалке́ жалкі́
родовий жалко́го жалко́ї жалко́го жалки́х
давальний жалко́му жалкі́й жалко́му жалки́м
знахідний жалки́й, жалко́го жалку́ жалке́ жалкі́, жалки́х
орудний жалки́м жалко́ю жалки́м жалки́ми
місцевий на/у жалко́му, жалкі́м на/у жалкі́й на/у жалко́му, жалкі́м на/у жалки́х

Словник синонімів

ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення - який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані),ДІТКЛИ́ВИЙ[ДОТКЛИ́ВИЙ], БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ], ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Йрозм.,ПЕКУ́ЧИЙрозм.,РОГА́ТИЙрозм.,ОПРИ́СКЛИВИЙдіал.,ШКУЛКИ́Й[ШКУЛЬКИ́Й]діал.Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в’їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав [Таубенфельд] їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку - значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак.Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); - Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); [Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). - Пор. 1. обра́зливий.
ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо - який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Йрідше,ЖА́ЛЬНИЙрідше.Кінчалася пісня, слова жалібнії змінилися в слово потіхи (Леся Українка); А панотець тим часом нарікав жалісним голосом, що його так нога болить (Лесь Мартович); Олександра Василівна помітила це й посміхнулася жалісливою посмішкою прощення (О. Довженко); Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Б. Грінченко); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Марко Вовчок); Дівчата поставали, привіталися, жальними очима дивилися Маркові вслід (К. Гордієнко).
ЖАЛЮ́ЧИЙ (який жалить), ЖАЛКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙрідше,ПАЛЮ́ЧИЙрідше.- Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, - відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (П. Автомонов); В забутій канаві біля просіки привільно розкинула зелену плахту жалка кропива (О. Донченко); Це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Н. Забіла).