-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | елімінува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | еліміну́ймо |
2 особа | еліміну́й | еліміну́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | елімінува́тиму | елімінува́тимемо, елімінува́тимем |
2 особа | елімінува́тимеш | елімінува́тимете |
3 особа | елімінува́тиме | елімінува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
1 особа | еліміну́ю | еліміну́ємо, еліміну́єм |
2 особа | еліміну́єш | еліміну́єте |
3 особа | еліміну́є | еліміну́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
еліміну́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | елімінува́в | елімінува́ли |
жін. р. | елімінува́ла |
сер. р. | елімінува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
еліміно́ваний |
Безособова форма |
еліміно́вано |
Дієприслівник |
елімінува́вши |
Словник синонімів
УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ [ВБИВА́ТИ], ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). - Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти [вби́ти], прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти [спихну́ти] [спхну́ти], ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); - Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); - Отак і жить, - кинула Катря. - Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).