-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | дідово́д | дідово́ди |
родовий | дідово́да | дідово́дів |
давальний | дідово́дові, дідово́ду | дідово́дам |
знахідний | дідово́да | дідово́дів |
орудний | дідово́дом | дідово́дами |
місцевий | на/у дідово́дові, дідово́ді | на/у дідово́дах |
кличний | дідово́де | дідово́ди |
Словник синонімів
ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д [ДІДОВІ́Д] діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Згадую сліпого кобзаря діда Коляду та його поводиря Устинку... (О. Донченко); Діда я добре пам’ятаю, бо як він на старості літ осліп, то я був у нього поводарем (О. Стороженко); Поміж рядами й возами подекуди сновигають сліпці з поводатарями (І. Нечуй-Левицький); Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Т. Шевченко); Як остався після батька сиротою, то в трьох істинних старців за міхоношу був (Д. Мордовець); Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок); Та й до води, сиві коні, до води, до води, В нашім селі нема хлопців - самі дідоводи (коломийка).