-1-
іменник чоловічого роду, істота
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дідово́д дідово́ди
родовий дідово́да дідово́дів
давальний дідово́дові, дідово́ду дідово́дам
знахідний дідово́да дідово́дів
орудний дідово́дом дідово́дами
місцевий на/у дідово́дові, дідово́ді на/у дідово́дах
кличний дідово́де дідово́ди

Словник синонімів

ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬзаст., ДІДОВО́Д[ДІДОВІ́Д]діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Згадую сліпого кобзаря діда Коляду та його поводиря Устинку... (О. Донченко); Діда я добре пам’ятаю, бо як він на старості літ осліп, то я був у нього поводарем (О. Стороженко); Поміж рядами й возами подекуди сновигають сліпці з поводатарями (І. Нечуй-Левицький); Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Т. Шевченко); Як остався після батька сиротою, то в трьох істинних старців за міхоношу був (Д. Мордовець); Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок); Та й до води, сиві коні, до води, до води, В нашім селі нема хлопців - самі дідоводи (коломийка).