-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дівча́чий дівча́ча дівча́че дівча́чі
родовий дівча́чого дівча́чої дівча́чого дівча́чих
давальний дівча́чому дівча́чій дівча́чому дівча́чим
знахідний дівча́чий, дівча́чого дівча́чу дівча́че дівча́чі, дівча́чих
орудний дівча́чим дівча́чою дівча́чим дівча́чими
місцевий на/у дівча́чому, дівча́чім на/у дівча́чій на/у дівча́чому, дівча́чім на/у дівча́чих

Словник фразеологізмів

дівча́чий хвіст (хво́стик), фам. Хлопець, який полюбляє дівчат та їхнє товариство. Коли Михайлові, відомому на все село дівчачому хвостові, нагадують про Орисю, він опускає очі і щоки його спалахують рум’янцем (З журналу); — Оце ще дівчачий хвостик — тільки біля них його і видно (Сл. В. Ужченка).

дівча́чий хвіст (хво́стик), фам. Хлопець, який полюбляє дівчат та їхнє товариство. Коли Михайлові, відомому на все село дівчачому хвостові, нагадують про Орисю, він опускає очі і щоки його спалахують рум’янцем (З журналу); — Оце ще дівчачий хвостик — тільки біля них його і видно (Сл. В. Ужченка).