-1-
іменник середнього роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | дівча́ | дівча́та |
родовий | дівча́ти | дівча́т |
давальний | дівча́ті | дівча́там |
знахідний | дівча́ | дівча́т |
орудний | дівча́м | дівча́тами |
місцевий | на/у дівча́ті | на/у дівча́тах |
кличний | дівча́ | дівча́та |
Словник синонімів
ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.; ВІДДА́НИЦЯ розм., НЕВІ́СТА розм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬ заст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне - перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); [Загуба:] Моя хрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? [Палажка:] Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); - Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина - серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); - Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); - Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); - Їй-бо, вже дівка [Христина], відданиця. Росту не багато - а краса є (М. Стельмах); Привіз [князь Володимир] собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); [Гострохвостий:] Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум’яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба - доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); - Розповідай, - звелів єпископ. -- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).
ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНА рідше, ДІВЧА́ пестл., ДІВЧА́ТКО пестл., ДІВЧИ́СЬКО розм., ДІВЧУ́Р діал. Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); - Ще отаким, пам’ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).