-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | добіга́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | добіга́ймо |
2 особа | добіга́й | добіга́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | добіга́тиму | добіга́тимемо, добіга́тимем |
2 особа | добіга́тимеш | добіга́тимете |
3 особа | добіга́тиме | добіга́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | добіга́ю | добіга́ємо, добіга́єм |
2 особа | добіга́єш | добіга́єте |
3 особа | добіга́є | добіга́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
добіга́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | добіга́в | добіга́ли |
жін. р. | добіга́ла |
сер. р. | добіга́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
добіга́вши |
Словник синонімів
ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. - ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. (крізь якісь перепони); ДОПЛИВА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ (повільно поширюючись); НАЗДОГАНЯ́ТИ кого, що, розм. (слідом за кимсь, чимсь); ДОКО́ЧУВАТИСЯ (про сильні, розкотисті звуки); ПРОКРАДА́ТИСЯ (ледве чутися). - Док.: донести́ся, долеті́ти, дійти́, доли́нути, прили́нути поет. досягти́ [досягну́ти], принести́ся, прилеті́ти, приби́тися, добі́гти, надлеті́ти, прони́кнути, проби́тися, проде́ртися [продра́тися], допливти́ [доплисти́], напливти́ [наплисти́] [напли́нути], наздогна́ти, докоти́тися, прокра́стися. Невідомо звідки ледве-ледве доноситься трембітання... (Г. Хоткевич); Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири (Ю. Збанацький); У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький); З кухні долинає тихе глипання примуса та ледве вловимий запах чогось дуже смачного (Ю. Шовкопляс); З-над хмар часом прилине Прощання з літом журавлине (П. Тичина); Канделябр на дві свічі тускло горить. Світлу не сила досягти навіть чверті кабінету (М. Хвильовий); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів... (М. Рильський); Далекі дівочі голоси прибились до Степаниди (М. Стельмах); - Пилипку! сину мій!.. - гукала вона на бігу, думаючи, що це гукання раніш від неї добіжить до сина (Панас Мирний); Слухає [Микула], чи не надлетить з темного поля крик такий, що мертвих збудить (О. Маковей); Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Дзвонили до вечерні: срібні дзвоники пробивалися до палацу, розкочуючись тихим сумом і журбою (П. Кочура); Від часу до часу продирався воздухом розпучливий викрик напівзбожеволілої матері (О. Кобилянська); Звідкись допливає терпкий дух материнки (В. Бабляк); Наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (В. Сосюра); Цей покрик лунав усюди, він долітав згори, він наздоганяв, він нісся назустріч з хуртовиною (О. Донченко); До Максима докотилось рокотіння важких кулеметів (І. Багряний); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада).