-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дму́хати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дму́хаймо
2 особа дму́хай дму́хайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дму́хатиму дму́хатимемо, дму́хатимем
2 особа дму́хатимеш дму́хатимете
3 особа дму́хатиме дму́хатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дму́хаю дму́хаємо, дму́хаєм
2 особа дму́хаєш дму́хаєте
3 особа дму́хає дму́хають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дму́хаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дму́хав дму́хали
жін. р. дму́хала
сер. р. дму́хало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дму́хавши

Словник синонімів

ВІ́ЯТИ (про повітря - рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ], ВІ́ЯТИСЯрідше,ТХНУ́ТИрідше,ПРОДИХА́ТИрозм.;СТУДИ́ТИ (про холодний вітер); РВА́ТИ, БУРХА́ТИ, ШУГА́ТИ, ШИБА́ТИрозм. (сильно поривчасто). - Док.: війну́ти, повійну́ти, повіну́ти, пові́яти, поду́ти, ду́нути, поду́нути, подихну́ти, дихну́ти, прові́яти, проду́ти, дмухну́ти, заві́яти, заду́ти, потягну́ти, потягти́, рвону́ти, шугну́ти, шугону́ти, шибну́ти, шибону́ти. Вітер віє і стогне, квилить (Б. Грінченко); Легенький вітерець повівав, неначе подихував од заходу і шелестів листком (І. Нечуй-Левицький); Дме сильний, але теплий вітер (М. Коцюбинський); Падав дрібний сніжок, подував різкий вітер (А. Хижняк); Подув холодний вітер, почалися заморозки (Д. Бедзик); Теплий вітер дихав з-за Дніпра (М. Чабанівський); А там коло дверей так хороше: вітерок легенький провівав (Панас Мирний); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко); Сей-то вітер.. як дмухнув, так де і хмари подівалися (Г. Квітка-Основ’яненко); Холодний вітер тяг з півночі (Г. Коцюба); З Дніпра потягнув вітрець (Марко Вовчок); Хіба тобі [вітре] немає простору віятися попід небосклоном (Панас Мирний); На його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітер (І. Нечуй-Левицький); Вітерець устиг обтрусити росу з віт, приємно продихав крізь дерева (І. Ле); Студив холодний морський вітер (І. Микитенко); Насилу на ґаночок вибралась [дівчина], так рвав вітер (А. Головко); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер (А. Шиян).
ДУ́ТИ (випускати з рота струмінь повітря), ДМУ́ХАТИ, ХУ́КАТИ. - Док.: ду́нути, поду́ти[поду́нути], дмухну́ти, подмухну́ти, ху́кнути. Знай шепче [Явдоха] та спльовує, та дме на жар (Г. Квітка-Основ’яненко); Я дмухав у сопілку, пальцями затуляючи і відкриваючи дірочки (О. Донченко); Вундерліх ударив кулаком по столу, а потім став хукати на руку (П. Автомонов).

Словник фразеологізмів

дму́хати (ду́ти) про́ти ві́тру. Робити яку-небудь безнадійну справу, не сподіваючись на успішне її завершення. [Дід з ціпком:] А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замірився на Копистку ціпком). [Копистка (не зворухнувся):] .. Не дмухайте, діду, проти вітру (М. Куліш).

і на холо́дне дму́хати (ду́ти) перев. зі словоспол. таки́й, що. Бути занадто обережним. — Мій чоловік .. такий вже був обережний, що й на холодне дмухав (Переклад С. Масляка).