-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив диспутува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   диспуту́ймо
2 особа диспуту́й диспуту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа диспутува́тиму диспутува́тимемо, диспутува́тимем
2 особа диспутува́тимеш диспутува́тимете
3 особа диспутува́тиме диспутува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа диспуту́ю диспуту́ємо, диспуту́єм
2 особа диспуту́єш диспуту́єте
3 особа диспуту́є диспуту́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
диспуту́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. диспутува́в диспутува́ли
жін. р. диспутува́ла
сер. р. диспутува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
диспутува́вши

Словник синонімів

СПЕРЕЧА́ТИСЯз ким, про що і без додатка (виступати із запереченням, спростованням чиїх-небудь поглядів); ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, ДИСКУТУВА́ТИ, ДЕБАТУВА́ТИ, ДИСПУТУВА́ТИкнижн. (висловлювати незгоду з чиїми-небудь поглядами, положеннями, відстоюючи свої); ТОРГУВА́ТИСЯрозм. (в ході суперечки домагатися поступок з чийогось боку). Навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (М. Рильський); Миколі вкрай набридла розмова. Полемізувати з п’яним багатієм не хотілось, тим більше, що бачив усю безкорисність суперечки (В. Гжицький); Кілька хвилин вони торгувалися перед дверима, кому постукати й кому першому зайти (В. Собко).