-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дима́р димарі́
родовий димаря́ димарі́в
давальний димарю́, димаре́ві димаря́м
знахідний дима́р димарі́
орудний димаре́м димаря́ми
місцевий на/у димарі́, димарю́ на/у димаря́х
кличний дима́рю* димарі́*

Словник синонімів

ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі),КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУРрозм.,ВЕРХрозм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в’ється (С. Руданський); Високо здіймається гостроверха солом’яна покрівля з розваленими виводами (С. Васильченко); Бовдур - це той же димар, Щоб наробити хмар (М. Сом); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І. Нечуй-Левицький).