диковинний 1 значення
-1-
прикметник
(дивовижний) [розм.]
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | дико́винний | дико́винна | дико́винне | дико́винні |
родовий | дико́винного | дико́винної | дико́винного | дико́винних |
давальний | дико́винному | дико́винній | дико́винному | дико́винним |
знахідний | дико́винний, дико́винного | дико́винну | дико́винне | дико́винні, дико́винних |
орудний | дико́винним | дико́винною | дико́винним | дико́винними |
місцевий | на/у дико́винному, дико́виннім | на/у дико́винній | на/у дико́винному, дико́виннім | на/у дико́винних |