-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дзе́нькнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дзе́нькнімо, дзе́нькнім
2 особа дзе́нькни дзе́нькніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дзе́нькну дзе́нькнемо, дзе́нькнем
2 особа дзе́нькнеш дзе́нькнете
3 особа дзе́нькне дзе́нькнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. дзе́нькнув дзе́нькнули
жін.р. дзе́нькнула
сер.р. дзе́нькнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзе́нькнувши

Словник синонімів

ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ[БРИ́НЬКАТИ], ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,БРЕНЬКОТІ́ТИ[БРЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИрозм.,ДЗВЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЦЕ́НЬКАТИрозм. - Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути[бри́нькнути], дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь - ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). - Пор. бряжча́ти.