дзвенючий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дзвеню́чий дзвеню́ча дзвеню́че дзвеню́чі
родовий дзвеню́чого дзвеню́чої дзвеню́чого дзвеню́чих
давальний дзвеню́чому дзвеню́чій дзвеню́чому дзвеню́чим
знахідний дзвеню́чий, дзвеню́чого дзвеню́чу дзвеню́че дзвеню́чі, дзвеню́чих
орудний дзвеню́чим дзвеню́чою дзвеню́чим дзвеню́чими
місцевий на/у дзвеню́чому, дзвеню́чім на/у дзвеню́чій на/у дзвеню́чому, дзвеню́чім на/у дзвеню́чих

Словник синонімів

ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо - який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙрідше,ТРЕМКИ́Йрозм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Звідусюди чути мелодійний дзвенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); І співає [невістка], і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С. Добровольський); Тремкий [голос], як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Б. Грінченка); Сміялась Соломія, і одляскиїї сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок (В. Собко); Кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (М. Стельмах) - Пор. 1. голосни́й.
ДЗВІНКИ́Й (який видає чисті, сильні звуки), ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ЗВУ́ЧНИЙ. Хвала труду веселому, Дзвінкому молотку! (І. Нехода); Вертаючи назад з порожніми дзвенючими бідонами, клали на воза оберемок вівсянки чи конюшини (В. Дрозд); Звучна бандура.