-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дери́люд дери́люди
родовий дери́люда дери́людів
давальний дери́людові, дери́люду дери́людам
знахідний дери́люда дери́людів
орудний дери́людом дери́людами
місцевий на/у дери́людові, дери́люді на/у дери́людах
кличний дери́люде дери́люди

Словник синонімів

ЗДИ́РНИКрозм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК[ДРЯПІ́ЖНИК]розм.,ДРАПІ́КА[ДРЯПІ́КА]розм.,ДРАПІ́ЖКА[ДРЯПІ́ЖКА]розм.,ДЕРІ́Йрозм.,ДЕРУ́Нрозм., ЗДИ́РЦЯдіал., ДЕРИ́ЛЮДрідко.На одному з них [полюсів] - невелика купка багатіїв і здирників, на другому - жахливі злидні, бідність (І. Цюпа); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (К. Гордієнко); Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (П. Панч); [Кукса:] От, чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам! (М. Кропивницький); З батька рідного візьме [писар] - такий дерій (С. Васильченко); - Не один Джафар-баша був такий здирця, - урвала дівчина (З. Тулуб); - Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). - Пор. експлуата́тор.