-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | дерза́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | дерза́ймо |
2 особа | дерза́й | дерза́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | дерза́тиму | дерза́тимемо, дерза́тимем |
2 особа | дерза́тимеш | дерза́тимете |
3 особа | дерза́тиме | дерза́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | дерза́ю | дерза́ємо, дерза́єм |
2 особа | дерза́єш | дерза́єте |
3 особа | дерза́є | дерза́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
дерза́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | дерза́в | дерза́ли |
жін. р. | дерза́ла |
сер. р. | дерза́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
дерза́вши |
Словник синонімів
НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.; ВІДВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, НАСМІ́ЛИТИСЯ з інфін., ПОСМІ́ТИ з інфін., ОСМІ́ЛИТИСЯ з інфін. і рідше - на що, РИЗИКНУ́ТИ [РИСКНУ́ТИ рідше] з інфін., НАСМІ́ТИ з інфін., розм., ДЕРЗНУ́ТИ з інфін. і на що, уроч., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ перев. без додатка, розм. рідше (знайти в собі сміливість на якийсь учинок). - Недок.: нава́жуватися, зва́жуватися, ріша́тися, перемага́тися, ва́житися звичайно з н е відва́жуватися, насмі́люватися, смі́ти, осмі́люватися [осміля́тися], ризикува́ти [рискува́ти], дерза́ти, обісмі́люватися. Ніхто не наважився запитати в гостя, чого він такий невеселий (О. Десняк); Ротний кравець довго вагався, доки.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар); Грицько стояв з грудкою, не рішаючись кинути (Панас Мирний); Часом шептала "сину!" і зараз боязко мовкла та оглядалась, чи не почув... Нарешті перемоглася. - Сину!.. (М. Коцюбинський); - Не гадаю, щоб хто поважився зачепити дівчину, пов’язану хустиною Володимира (Юліан Опільський); Він хотів відразу й одружитись тут же, у Кривчику, але Марина не відважилась (Л. Дмитерко); Шляхтянки на велику силу ледве насмілювались обзиватись словом до княгині на її усякі запитання (І. Нечуй-Левицький); Як він посмів сюди прийти, та ще й не сам.. (Є. Гуцало); Тепер рідко хто осмілиться заперечити цю істину (М. Рудь); А сто карбованців - гроші немалі. Не всякий може рискнути (А. Шиян); [Єфрем:] Кому признатись, з ким порадитись?.. Батькові не насмів... (М. Кропивницький).