держкий 1 значення

-1-
прикметник
(який добре держиться) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний держки́й держка́ держке́ держкі́
родовий держко́го держко́ї держко́го держки́х
давальний держко́му держкі́й держко́му держки́м
знахідний держки́й, держко́го держку́ держке́ держкі́, держки́х
орудний держки́м держко́ю держки́м держки́ми
місцевий на/у держко́му, держкі́м на/у держкі́й на/у держко́му, держкі́м на/у держки́х

Словник синонімів

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Йрозм.,БЕРУЧКИ́Йрозм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В’ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Йрідко,ГЛИ́ЗЯВИЙдіал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається - про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав [Горпищенко] на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в’язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).