декретувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | декретува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | декрету́ймо | |
2 особа | декрету́й | декрету́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | декретува́тиму | декретува́тимемо, декретува́тимем |
2 особа | декретува́тимеш | декретува́тимете |
3 особа | декретува́тиме | декретува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | декрету́ю | декрету́ємо, декрету́єм |
2 особа | декрету́єш | декрету́єте |
3 особа | декрету́є | декрету́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
декрету́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | декретува́в | декретува́ли |
жін. р. | декретува́ла | |
сер. р. | декретува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
декрето́ваний | ||
Безособова форма | ||
декрето́вано | ||
Дієприслівник | ||
декретува́вши |