дедукувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | дедукува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | дедуку́ймо | |
2 особа | дедуку́й | дедуку́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | дедукува́тиму | дедукува́тимемо, дедукува́тимем |
2 особа | дедукува́тимеш | дедукува́тимете |
3 особа | дедукува́тиме | дедукува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | дедуку́ю | дедуку́ємо, дедуку́єм |
2 особа | дедуку́єш | дедуку́єте |
3 особа | дедуку́є | дедуку́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
дедуку́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | дедукува́в | дедукува́ли |
жін. р. | дедукува́ла | |
сер. р. | дедукува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
дедукува́вши |