-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив дебошува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дебошу́ймо
2 особа дебошу́й дебошу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дебошува́тиму дебошува́тимемо, дебошува́тимем
2 особа дебошува́тимеш дебошува́тимете
3 особа дебошува́тиме дебошува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дебошу́ю дебошу́ємо, дебошу́єм
2 особа дебошу́єш дебошу́єте
3 особа дебошу́є дебошу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дебошу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дебошува́в дебошува́ли
жін. р. дебошува́ла
сер. р. дебошува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дебошува́вши

Словник синонімів

БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИрідше, ДЕБОШУВА́ТИрідко, ГАЛАБУ́РДИТИдіал.; БУШУВА́ТИрозм., БУ́ЙСТВУВАТИрідко (поводитися нестримано, порушуючи порядок, правила пристойності); ХУЛІГА́НИТИ (грубо порушувати громадський порядок). - Сором ховатися - умів бешкетувати, зумій і відповідь казати (С. Васильченко); Дивується князь, поглядаючи на таку компанію, і питається в гетьмана: - Чи в вас у Січі знай так бушують на бенкетах? (П. Куліш); Дід буйствував ще хлопцем, парубчаком, і як у колодочки вбився - не перемінився, і ось тепер не втихомирився (В. Большак); - Ви що? - обурено закричала Леся. - Хуліганити задумали? Ану геть звідси. Вам що, місця мало? - Хлопці позадкували (А. Хижняк).