-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | гнізди́тися, гнізди́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | гнізди́тиметься | гнізди́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | гнізди́ться | гніздя́ться |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
гніздячи́сь* |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | гнізди́вся, гнізди́всь | гнізди́лися, гнізди́лись |
жін. р. | гнізди́лася, гнізди́лась |
сер. р. | гнізди́лося, гнізди́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
гнізди́вшись |
Словник синонімів
ГНІЗДИ́ТИСЯ (про птахів, звірів і т. ін. - мостити гнізда, жити де-небудь), КУ́БЛИТИСЯ, ОКУ́БЛЮВАТИСЯ розм. - Док.: загнізди́тися, огнізди́тися розм. оку́блитися розм. Безліч малих лісових горлиць гніздилося на дубах (Л. Первомайський); Кубляться ворони на високому розложистому гіллі (В. Кучер).
ОСЕЛЯ́ТИСЯ (з’являтися, виникати - про почуття, настрій і т. ін.), ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, СЕЛИ́ТИСЯ, ГНІЗДИ́ТИСЯ, ОКУ́БЛЮВАТИСЯ розм., ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ рідше. - Док.: осели́тися, посели́тися, оку́блитися. Діти цвіріньчать коло нього [М. Коцюбинського], як горобці. Обличчя його ясніє, і молода радість оселяється в очах (Ю. Яновський); Щось дразливе і вередливе поселилося на його обличчі (Григорій Тютюнник); І душа бриніє Надієюквітом, І в душі селяться Радощі (М. Костомаров); Майор почуває, що саме в тому хлоп’ячому гурті й до нього гніздиться насмішкувата неповага (О. Гончар); [Мелашка:] Там, де поберуться без кохання, ..то з такого шлюбу шкода сподіватися супокою, лихо та гармидер там зразу окубляться (М. Кропивницький).