-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гнівли́вий гнівли́ва гнівли́ве гнівли́ві
родовий гнівли́вого гнівли́вої гнівли́вого гнівли́вих
давальний гнівли́вому гнівли́вій гнівли́вому гнівли́вим
знахідний гнівли́вий, гнівли́вого гнівли́ву гнівли́ве гнівли́ві, гнівли́вих
орудний гнівли́вим гнівли́вою гнівли́вим гнівли́вими
місцевий на/у гнівли́вому, гнівли́вім на/у гнівли́вій на/у гнівли́вому, гнівли́вім на/у гнівли́вих

Словник синонімів

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙпідсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙрозм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙрозм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); - Розстріляю!!! - крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі - так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Я не з гнівливих... (В. Бабляк). - Пор. 1. лю́тий.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гнівли́вий гнівли́ва гнівли́ве гнівли́ві
родовий гнівли́вого гнівли́вої гнівли́вого гнівли́вих
давальний гнівли́вому гнівли́вій гнівли́вому гнівли́вим
знахідний гнівли́вий, гнівли́вого гнівли́ву гнівли́ве гнівли́ві, гнівли́вих
орудний гнівли́вим гнівли́вою гнівли́вим гнівли́вими
місцевий на/у гнівли́вому, гнівли́вім на/у гнівли́вій на/у гнівли́вому, гнівли́вім на/у гнівли́вих

Словник синонімів

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙпідсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙрозм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙрозм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); - Розстріляю!!! - крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі - так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Я не з гнівливих... (В. Бабляк). - Пор. 1. лю́тий.