-1-
іменник чоловічого або середнього роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | гари́кало | гари́кала |
родовий | гари́кала | гари́кал |
давальний | гари́калові, гари́калу | гари́калам |
знахідний | гари́кала | гари́кал |
орудний | гари́калом | гари́калами |
місцевий | на/у гари́калові, гари́калі | на/у гари́калах |
кличний | гари́кало | гари́кала |
Словник синонімів
КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм., ВЕРЕЩА́КА розм. (той, хто багато верещить). Над майданом, заглушаючи Антонових крикунів, уже розносилось жіноче лементування (О. Гончар); Троянець Теленор одважний.. Горлань, верлань, кулачник страшний! (І. Котляревський); Чи то можна заснути за тією зіпакою (Панас Мирний); - Цить, бісові діти! - гримнув він на весь голос... - Забули статут, чортові горлаї?! (З. Тулуб); Сотник і стрільці метнулися до горлопанів, які верхи їхали попереду довгого обозу (Н. Рибак); - Не треба Гречки! - загукали статечні господарі. - Нема згоди! - Баламута він! Горлодер! Проп’є! (Ю. Смолич); - Ану тихо! - не стерпів батько. - Тихо, кажу вам! Горлачі! Чого розкричались? (Л. Юхвід); Оцей мені гарикало остогид! (Словник Б. Грінченка).