-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | військовополоне́ний | військовополоне́ні |
родовий | військовополоне́ного | військовополоне́них |
давальний | військовополоне́ному | військовополоне́ним |
знахідний | військовополоне́ного | військовополоне́них |
орудний | військовополоне́ним | військовополоне́ними |
місцевий | на/у військовополоне́ному, військовополоне́нім | на/у військовополоне́них |
кличний | військовополоне́ний | військовополоне́ні |
Словник синонімів
ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). - Тут колись велика битва була. Козаки наздогнали турків, побили, а полонених визволили (С. Пушик); [Хмарний:] Мерзото! Ти вдарив мене, полоненика з руками в залізах (І. Кочерга); У бранця були зв’язані руки й ноги, на сорочці його запеклася кров (С. Скляренко); Полоняник, що його в неволю Ведуть, думками в рідний кут літає (І. Франко); Ляхистан уперто не платить Кримові упоминок, вони, бач, не визнають Іслам-Гірея, колишнього свого полонянина, ханом (Р. Іваничук); Вона, літня вже, немічна жінка,.. рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); Військова розвідка, вислана вперед, "ловила язика" (з журналу).