-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив від’їжджа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   від’їжджа́ймо
2 особа від’їжджа́й від’їжджа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа від’їжджа́тиму від’їжджа́тимемо, від’їжджа́тимем
2 особа від’їжджа́тимеш від’їжджа́тимете
3 особа від’їжджа́тиме від’їжджа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа від’їжджа́ю від’їжджа́ємо, від’їжджа́єм
2 особа від’їжджа́єш від’їжджа́єте
3 особа від’їжджа́є від’їжджа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
від’їжджа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. від’їжджа́в від’їжджа́ли
жін. р. від’їжджа́ла
сер. р. від’їжджа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
від’їжджа́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (їдучи);ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись);ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). - Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від’ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, [загони] розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); - Ти хто такий? - запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від’їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він [метелик] крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); - Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів’я).
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від’їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей - пішки; про поїзди, пароплави); ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей - на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей - відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯрозм., ВИПИХА́ТИСЯрозм., ВИМИКА́ТИСЯрозм. (про людей - пішки або на якомусь транспорті). - Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нутипоет.поката́тирозм.відійти́, від’ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися[вда́ритися]розм.ви́мандрувати (далеко) рідше.Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); - Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; - Під’їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); - Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від’їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від’їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). - Пор. руша́ти.

Словник відмінків

Інфінітив від’їжджа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   від’їжджа́ймо
2 особа від’їжджа́й від’їжджа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа від’їжджа́тиму від’їжджа́тимемо, від’їжджа́тимем
2 особа від’їжджа́тимеш від’їжджа́тимете
3 особа від’їжджа́тиме від’їжджа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа від’їжджа́ю від’їжджа́ємо, від’їжджа́єм
2 особа від’їжджа́єш від’їжджа́єте
3 особа від’їжджа́є від’їжджа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
від’їжджа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. від’їжджа́в від’їжджа́ли
жін. р. від’їжджа́ла
сер. р. від’їжджа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
від’їжджа́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (їдучи);ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись);ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). - Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від’ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, [загони] розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); - Ти хто такий? - запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від’їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він [метелик] крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); - Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів’я).
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від’їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей - пішки; про поїзди, пароплави); ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, ВІД’ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей - на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей - відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯрозм., ВИПИХА́ТИСЯрозм., ВИМИКА́ТИСЯрозм. (про людей - пішки або на якомусь транспорті). - Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нутипоет.поката́тирозм.відійти́, від’ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися[вда́ритися]розм.ви́мандрувати (далеко) рідше.Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); - Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; - Під’їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); - Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від’їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від’їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). - Пор. руша́ти.