-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відіпхну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відіпхні́мо, відіпхні́м
2 особа відіпхни́ відіпхні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відіпхну́ відіпхнемо́, відіпхне́м
2 особа відіпхне́ш відіпхнете́
3 особа відіпхне́ відіпхну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відіпхну́в відіпхну́ли
жін.р. відіпхну́ла
сер.р. відіпхну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
віді́пхнутий
Безособова форма
віді́пхнуто
Дієприслівник
відіпхну́вши

Словник синонімів

ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи);РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). - Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку.. то віддаляв його [твір] від себе, то знову підносив до очей (І. Микитенко); Вона злегка відсторонила кошеня від себе (О. Донченко); Хуса.. проходжується по світлиці нерівним кроком,.. відпихаючи ногою стільці (Леся Українка); Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Панас Мирний).
ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).
ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИрідше. - Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором’язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто - з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ’яненко).
ВІДШТО́ВХУВАТИ (викликати в когось відразу, неприємні почуття своїм виглядом, поведінкою і т. ін.), ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДПИХА́ТИ. - Док.: відштовхну́ти, відверну́ти, відіпхну́ти. Його настирливість спочатку дратувала, відштовхувала (О. Донченко); Оця Марта така некрасива, що здається кожного б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що одвертала, а завжди кожному кидалася в очі (Панас Мирний); Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом (Леся Українка).