-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчу́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́ймо
2 особа відчу́й відчу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́ю відчу́ємо, відчу́єм
2 особа відчу́єш відчу́єте
3 особа відчу́є відчу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́в відчу́ли
жін.р. відчу́ла
сер.р. відчу́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́тий
Безособова форма
відчу́то
Дієприслівник
відчу́вши

Словник синонімів

ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ[ВЧУВА́ТИ], ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИрідше, СПОЧУВА́ТИрозм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]розм. рідше, ОЧУВА́ТИдіал. - Док.: відчу́ти, почу́ти, учу́ти[вчу́ти], почу́тися, зачу́ти, спочу́ти, дізна́ти[дозна́ти], очу́ти. Їй здалося, ніби вона відчуває пахощі троянд (М. Трублаїні); Він почував огонь од її гарячого лиця (І. Нечуй-Левицький); Я не ворушу ліктем.. Я чую пульсацію крові на шкірі руки (Ю. Яновський); Доря почув холодок в тілі (М. Коцюбинський); Вона підвелася і тепер тілько вчула, як щеміли її коліна (Панас Мирний); Почуваючись, що вже не служить сила, зложив [Шрам] з себе полковництво, постригсь у попи (П. Куліш); Пісні соловейкові дзвінко-сріблясті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! Ще ж бо ми не дізнали всіх див чарівливої ночі (Леся Українка); - Бодай вам було легко так ту славу пускати, як мені очувати (С. Васильченко).
ВІДЧУВА́ТИ (інтуїтивно угадувати, здогадуватися), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ[ПРОВІ́ЩУВАТИ]рідше, ЗАЧУВА́ТИрідше, СПОЧУВА́ТИрозм. рідше, ОЧУВА́ТИдіал. - Док.: відчу́ти, почу́ти, провісти́ти, зачу́ти, спочу́ти, очу́ти. Вже на прохідній відчула: щось сталося. Неприємно вразила Марисю і похмурість вартового (О. Гончар); Почує [поет], що муза хоче зникнути і хапається затримати її (Леся Українка); Любо їй було чути себе загальною пестійкою (Г. Хоткевич); Болить материне серце - віщує щось (С. Васильченко); Пильно стежить око. І серце теж події провіща (М. Бажан); - Твоє нещастя зачуває лише моє перемучене серце (О. Кобилянська); Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне (Марко Вовчок).

Словник фразеологізмів

відчу́ти (почу́ти) ню́хом. Підсвідомо здогадатися про що-небудь. Якимсь особливим, властивим йому [обер-лейтенантові] нюхом він відчув, що перед ним були свої (І. Цюпа); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М. Стельмах); Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко).

нутро́м (се́рцем) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти що. Підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось. На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно… Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Панас Мирний). ду́хом чу́ти. — Чи чув ти що-небудь про зазивні лісти від мене? Не чув, бо і не було їх. А проте все валом ішло до мене, бо духом чуло, що я знаю те, що треба зробити (М. Грушевський).

нутро́м (се́рцем) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти що. Підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось. На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно… Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Панас Мирний). ду́хом чу́ти. — Чи чув ти що-небудь про зазивні лісти від мене? Не чув, бо і не було їх. А проте все валом ішло до мене, бо духом чуло, що я знаю те, що треба зробити (М. Грушевський).

Словник відмінків

Інфінітив відчу́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́ймо
2 особа відчу́й відчу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́ю відчу́ємо, відчу́єм
2 особа відчу́єш відчу́єте
3 особа відчу́є відчу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́в відчу́ли
жін.р. відчу́ла
сер.р. відчу́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́тий
Безособова форма
відчу́то
Дієприслівник
відчу́вши

Словник синонімів

ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ[ВЧУВА́ТИ], ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИрідше, СПОЧУВА́ТИрозм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]розм. рідше, ОЧУВА́ТИдіал. - Док.: відчу́ти, почу́ти, учу́ти[вчу́ти], почу́тися, зачу́ти, спочу́ти, дізна́ти[дозна́ти], очу́ти. Їй здалося, ніби вона відчуває пахощі троянд (М. Трублаїні); Він почував огонь од її гарячого лиця (І. Нечуй-Левицький); Я не ворушу ліктем.. Я чую пульсацію крові на шкірі руки (Ю. Яновський); Доря почув холодок в тілі (М. Коцюбинський); Вона підвелася і тепер тілько вчула, як щеміли її коліна (Панас Мирний); Почуваючись, що вже не служить сила, зложив [Шрам] з себе полковництво, постригсь у попи (П. Куліш); Пісні соловейкові дзвінко-сріблясті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! Ще ж бо ми не дізнали всіх див чарівливої ночі (Леся Українка); - Бодай вам було легко так ту славу пускати, як мені очувати (С. Васильченко).
ВІДЧУВА́ТИ (інтуїтивно угадувати, здогадуватися), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ[ПРОВІ́ЩУВАТИ]рідше, ЗАЧУВА́ТИрідше, СПОЧУВА́ТИрозм. рідше, ОЧУВА́ТИдіал. - Док.: відчу́ти, почу́ти, провісти́ти, зачу́ти, спочу́ти, очу́ти. Вже на прохідній відчула: щось сталося. Неприємно вразила Марисю і похмурість вартового (О. Гончар); Почує [поет], що муза хоче зникнути і хапається затримати її (Леся Українка); Любо їй було чути себе загальною пестійкою (Г. Хоткевич); Болить материне серце - віщує щось (С. Васильченко); Пильно стежить око. І серце теж події провіща (М. Бажан); - Твоє нещастя зачуває лише моє перемучене серце (О. Кобилянська); Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне (Марко Вовчок).

Словник фразеологізмів

відчу́ти (почу́ти) ню́хом. Підсвідомо здогадатися про що-небудь. Якимсь особливим, властивим йому [обер-лейтенантові] нюхом він відчув, що перед ним були свої (І. Цюпа); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М. Стельмах); Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко).

нутро́м (се́рцем) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти що. Підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось. На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно… Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Панас Мирний). ду́хом чу́ти. — Чи чув ти що-небудь про зазивні лісти від мене? Не чув, бо і не було їх. А проте все валом ішло до мене, бо духом чуло, що я знаю те, що треба зробити (М. Грушевський).

нутро́м (се́рцем) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти що. Підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось. На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно… Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Панас Мирний). ду́хом чу́ти. — Чи чув ти що-небудь про зазивні лісти від мене? Не чув, бо і не було їх. А проте все валом ішло до мене, бо духом чуло, що я знаю те, що треба зробити (М. Грушевський).