-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відучи́тися, відучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відучі́мося, відучі́мось, відучі́мся
2 особа відучи́ся, відучи́сь відучі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відучу́ся, відучу́сь віду́чимося, віду́чимось, віду́чимся
2 особа віду́чишся віду́читеся, віду́читесь
3 особа віду́читься віду́чаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відучи́вся, відучи́всь відучи́лися, відучи́лись
жін.р. відучи́лася, відучи́лась
сер.р. відучи́лося, відучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відучи́вшись

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).