відучитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відучи́тися, відучи́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відучі́мося, відучі́мось, відучі́мся | |
2 особа | відучи́ся, відучи́сь | відучі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відучу́ся, відучу́сь | віду́чимося, віду́чимось, віду́чимся |
2 особа | віду́чишся | віду́читеся, віду́читесь |
3 особа | віду́читься | віду́чаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відучи́вся, відучи́всь | відучи́лися, відучи́лись |
жін.р. | відучи́лася, відучи́лась | |
сер.р. | відучи́лося, відучи́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відучи́вшись |