-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відтягну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтягні́мо, відтягні́м
2 особа відтягни́ відтягні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтягну́ відтя́гнемо, відтя́гнем
2 особа відтя́гнеш відтя́гнете
3 особа відтя́гне відтя́гнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відтягну́в відтягну́ли
жін.р. відтягну́ла
сер.р. відтягну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відтя́гнений, відтя́гнутий
Безособова форма
відтя́гнено, відтя́гнуто
Дієприслівник
відтягну́вши

Словник синонімів

ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). - Недок.: видо́вжувати, витяга́ти, витя́гувати, розтяга́ти, розтя́гувати, відтяга́ти, відтя́гувати. Кошарний, не підводячись із стільця, видовжив шию, глянув у вікно (П. Загребельний); З панським свого язика не рівняй: коли довгий, то прикоротять, коли короткий - витягнуть (прислів’я); Весела усмішка розтягнула їм лиця (М. Коцюбинський); Як розтяг баян Микола.. згуртувалася довкола вся рідня велика (М. Упеник); І третій [син] - не для забавки - для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь).
ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). - Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́[відволікти́]. Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Д. Ткач); Відтягнула [Софія] крісло від столу (О. Кобилянська); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (В. Кучер); Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).
ВІДТЯГА́ТИ (тягнути вниз своєю вагою), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ПОХИЛЯ́ТИ. - Док.: відтягти́, відтягну́ти, обтягну́ти[обтягти́], похили́ти. Дві чорних важких коси відтягали назад дівочу голову (М. Стельмах); На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (О. Гуреїв); Грона похилили гіллячку, на землі лежать бідні (М. Коцюбинський).
ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИрідше. - Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); - Чим же кінчилось засідання? - нетерпляче звернувся Павло до Левченка. - Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози - пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час. Зволікати здійснення чого-небудь. Вони [махновці] добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський).

[і] го́лосу не відтя́гне. Дуже слабий. Серце Насті розривалося, коли вона дивилася на свою дитину: бліде, голодне й голосу не відтягне (З журналу).

[і] за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого, від чого. Хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь. Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко); Не турбінами єдиними людина жива... Бориса — того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов). й за ву́ха не відтя́г би. Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).

[і] за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого, від чого. Хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь. Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко); Не турбінами єдиними людина жива... Бориса — того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов). й за ву́ха не відтя́г би. Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).

[і] го́лосу не відтя́гне. Дуже слабий. Серце Насті розривалося, коли вона дивилася на свою дитину: бліде, голодне й голосу не відтягне (З журналу).

[і] за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого, від чого. Хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь. Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко); Не турбінами єдиними людина жива... Бориса — того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов). й за ву́ха не відтя́г би. Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).

[і] за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого, від чого. Хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь. Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко); Не турбінами єдиними людина жива... Бориса — того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов). й за ву́ха не відтя́г би. Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).