-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відтру́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відтру́тьмо
2 особа відтру́ть відтру́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відтру́чу відтру́тимо, відтру́тим
2 особа відтру́тиш відтру́тите
3 особа відтру́тить відтру́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відтру́тив відтру́тили
жін.р. відтру́тила
сер.р. відтру́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відтру́чений
Безособова форма
відтру́чено
Дієприслівник
відтру́тивши

Словник синонімів

ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).