-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відступи́тися, відступи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відступі́мося, відступі́мось, відступі́мся
2 особа відступи́ся, відступи́сь відступі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відступлю́ся, відступлю́сь відсту́пимося, відсту́пимось, відсту́пимся
2 особа відсту́пишся відсту́питеся, відсту́питесь
3 особа відсту́питься відсту́пляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відступи́вся, відступи́всь відступи́лися, відступи́лись
жін.р. відступи́лася, відступи́лась
сер.р. відступи́лося, відступи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відступи́вшись

Словник синонімів

ВІДМО́ВИТИСЯвід кого (припинити родинні чи інші зв’язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯкого, ПОКИ́НУТИкого,ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯрозм., ПОРВА́ТИз ким, ВІДКИ́НУТИСЯрозм., ВІДКАСНУ́ТИСЯрозм., ЗІРВА́ТИрозм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯдіал. - Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька [поліцая] (Є. Гуцало); [Мар’я Василівна:] Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; - Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯчого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯв чому,ПОРИВА́ТИз чим,ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯрозм., ВІДМА́ХУВАТИСЯрозм.,ЗАДКУВА́ТИфам., ПОПУСКА́ТИСЯчого діал.,ВІДКА́ЗУВАТИСЯдіал. - Док.: відмо́витися, зректи́ся, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, порва́ти, відійти́, відхрести́тися, відмахну́тися, позадкува́ти, попусти́тися, відказа́тися. - Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, - казав.. Пронський (З. Тулуб); - Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтесь своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби, для майбутнього!.. - Ні-ко-ли! - по складах відрізав Шевченко (З. Тулуб); Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Засланий поляками за патріотизм у далекий край.., він.. не поступився в своїх пересвідченнях (І. Нечуй-Левицький); [Неріса:] Я не відступлюсь від свого слова (Леся Українка); Порвати з догматизмом; Чи можна сказати, що в час творення "Пана Тадеуша" Міцкевич відійшов.. від свого демократизму, від своєї революційності? Ніяк (М. Рильський); Федорові й сьогодні вдалося.. від-хреститися від зустрічі з Віктором (М. Руденко); - Ну, скажу я вам зараз, що згодний.. А раптом трапиться щось, і мені доведеться позадкувати (А. Шиян); Так легко не попуститься Іван такої доброї нагоди (Лесь Мартович).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (про задум, намір, план і т. ін. - переставати здійснювати що-небудь),ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОКИДА́ТИ, ЗАЛИША́ТИ. - Док.: відмо́витися, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поки́нути, зали́ши́ти. Останнім часом хлопець трохи присмирнів, від думки про втечу вже, здається, відмовивсь (О. Гончар); Він не раз думав, що найрозумніше було б відректися своїх намірів щодо Ядзі (Н. Кобринська); [Ізоген:] Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка); Він не відступився од мети (Ю. Мушкетик); Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (М. Коцюбинський); На кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потребу такої дороги (І. Франко). - Пор. 2. відступа́ти.
ВІДСТУПА́ТИщо (добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось), ВІДСТУПА́ТИСЯвід кого-чого,ПОСТУПА́ТИСЯчим,ПОПУСКА́ТИщо, ПОПУСКА́ТИСЯкого, чого, розм. - Док.: відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, попусти́ти, попусти́тися. - Ви ж нам при людях відступили [землю], а нащо відступили, о тім не було мови. А раз ви відступили, то поле наше (І. Франко); - Шкода часу! - За тиждень чи за два не закохуються смертельно. Тобі легко буде відступитись від неї (Є. Гуцало); Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином (Л. Смілянський); Жалкенько було Михайлові попускати братові більше городу, та така батькова воля - попустив (А. Тесленко); Так легко не попуститься Іван такої... доброї нагоди (Лесь Мартович). - Пор. 3. відмовля́тися, 1. зріка́тися.
ВІДХО́ДИТИ (іти від когось, чогось), ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯрідше;ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ (далеко); ЗАДКУВА́ТИ (іти задом наперед). - Док.: відійти́, відступи́ти, відступи́тися, віддали́тися, позадкува́ти. Роман відходить від тополь (М. Стельмах); Титарівна.. То підійде до криниці, То знов одступає (Т. Шевченко); Чернець злякано відступив назад, побачивши Андрія (О. Довженко); Вони відступаються в хащі чагарника (Ю. Смолич); Василина одступилась од лежанки (О. Копиленко); Вони віддалилися від шляху і залишились удвох (О. Гончар); Бабуся позадкувала до дверей (А. Хижняк).