-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відсиха́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | відсиха́тиме | відсиха́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | відсиха́є | відсиха́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відсиха́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відсиха́в | відсиха́ли |
жін. р. | відсиха́ла |
сер. р. | відсиха́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
відсиха́вши* |
Словник синонімів
ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму - ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. - Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Відмерла рука; Ноги, руки й інші частини тіла по черзі завмирали, хоч Славко ще жив і думав (Лесь Мартович); Він сидів біля тіла, дививсь у личко - біліло й мертвіло (Марко Вовчок); На селі розказували про одного чоловіка, як той чоловік в шинку вдарив матір і в його одсохли руки (І. Нечуй-Левицький).
СО́ХНУТИ [СХНУ́ТИ рідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ [ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ [ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнути діал. усо́хнути [всо́хнути], усо́хти [всо́хти], усхну́ти [всхну́ти] діал. посо́хнути [посохти] [посхну́ти], зсо́хнути [зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.