-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відрізни́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відрізні́мо, відрізні́м
2 особа відрізни́ відрізні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відрізню́ відрізнимо́, відрізни́м
2 особа відрізни́ш відрізните́
3 особа відрізни́ть відрізня́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відрізни́в відрізни́ли
жін.р. відрізни́ла
сер.р. відрізни́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відрі́знений
Безособова форма
відрі́знено
Дієприслівник
відрізни́вши

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИ (передавати у власність частину майна й землі комусь із членів родини для самостійного господарювання), ВИДІЛЯ́ТИ, ВІДРІЗНЯ́ТИ. - Док.: відділи́ти, ви́ділити, відрізни́ти. - Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як хто... забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Панас Мирний); Батько ще повесні одрізнив і Микиту і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному (А. Головко).
ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИрозм. - Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Голуб по звуку пізнавав калібр зброї, відрізняв наші кулемети від ворожих (Л. Дмитерко); Вони обидва були такі вже старі, що важко було розпізнати, хто з них вчений, хто чорнороб (О. Довженко); Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (А. Турчинська); Повітря було ясне, і око могло розрізнювати всі форми природи (О. Кобилянська); Різнити козлищ від овець - Нехитра Богова наука... (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні, перев. зі сл. могти́, вмі́ти і под., зневажл. Розбиратися в чому-небудь. Більше Паршецький не слухав високого гостя.. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні (М. Ю. Тарновський).