відрядити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відряди́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відряді́мо, відряді́м | |
2 особа | відряди́ | відряді́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відряджу́ | відря́димо, відря́дим |
2 особа | відря́диш | відря́дите |
3 особа | відря́дить | відря́дять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відряди́в | відряди́ли |
жін.р. | відряди́ла | |
сер.р. | відряди́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
відря́джений | ||
Безособова форма | ||
відря́джено | ||
Дієприслівник | ||
відряди́вши |