-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відпуска́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відпуска́ймо
2 особа відпуска́й відпуска́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відпуска́тиму відпуска́тимемо, відпуска́тимем
2 особа відпуска́тимеш відпуска́тимете
3 особа відпуска́тиме відпуска́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відпуска́ю відпуска́ємо, відпуска́єм
2 особа відпуска́єш відпуска́єте
3 особа відпуска́є відпуска́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відпуска́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відпуска́в відпуска́ли
жін. р. відпуска́ла
сер. р. відпуска́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відпуска́вши

Словник синонімів

ВИДАВА́ТИ (виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо), ВІДПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ. - Док.: ви́дати, відпусти́ти, да́ти. Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи, буряків (Панас Мирний); [Гулька:] Увага, подають ікру, директор з особистих запасів відпускає... (М. Ю. Тарновський); - Це я.. намовив міщан замкнути ворота та не давати твоїм жовнірам ні поживку, ні харчі (І. Нечуй-Левицький).
ВІДПУСКА́ТИ (давати кому-небудь дозвіл відлучитися, піти звідкись, від когось, з роботи і т. ін.), ПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ (звільняти від занять на канікули, вакації). - Док.: відпусти́ти, пусти́ти, розпусти́ти. [Прісцілла:] Кай Летіцій не любить рано відпускать гостей (Леся Українка); Був [Хведір] дуже строгий, .. до роботи приневолював, пізно додому одпускав (Грицько Григоренко); Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Т. Шевченко); Мовби на крилах полетів Антосьо додому, як розпустили вже на вакації (А. Свидницький).
ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости - волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИрозм. - Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Цюпа); Він запускав над лівим вухом довге волосся та й розчісував його через усю лисину (Лесь Мартович); Він відростив солідний старшинський вус (І. Ле і О. Левада); Вуса, хоч вони й чорняві, Федько рішуче голив, баки таки, хоч отакенькі, а попускав (Остап Вишня).
I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в’язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю),ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИкнижн. (від якоїсь залежності). - Док.: звільни́ти, ви́пустити, відпусти́ти, позба́вити, ви́вільнити, емансипува́ти. Зарплату підвищили. Інші вимоги частково задовольнили. Арештованих згодом звільнили (І. Кулик); Так пані вже каже: - Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок); Не позбавляють [жандарми] мене своєї ласкавої опіки (М. Коцюбинський). - Пор. 1. визволя́ти.
ПОЛЕ́ГШАТИбезос. (про звільнення від болю, тривоги, турбот тощо), ПОПУСТИ́ТИ, ВІДПУСТИ́ТИ, ПОЛІВИ́ТИдіал. - Недок.: ле́гшати, попуска́ти, відпуска́ти. Тільки було йому трошки на душі полегшає, як своє лихо розкаже Ївзі (Г. Квітка-Основ’яненко); Марусі, як казала стара Гафійка, "попустило трохи". Жура втомилася і пішла собі за високі гори (Г. Хоткевич); - Схопило її так, що, думали, вже не встане. Захотіла побачити тебе. От і послали листа. А це вже відпустило (Г. Коцюба); Йому полівило (Словник Б. Грінченка).
ПОСЛА́БЛЮВАТИ[ПОСЛАБЛЯ́ТИрідше] (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ[ОСЛАБЛЯ́ТИрідше], РОЗСЛА́БЛЮВАТИ[РОЗСЛАБЛЯТИ], ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИрозм. - Док.: посла́бити, осла́бити, розсла́бити, попусти́ти, відпусти́ти, розпусти́ти, припусти́ти, розшморгну́ти. Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу (З. Тулуб); Він не ослаблював обіймів і продовжував бубоніти їй на вухо таке, від чого йшла обертом голова і робилося млосно (В. Речмедін); Чорні, красиві очі Кутайсова лагідно глянули на канонірів, що поралися біля гармат, ослабляли в дулах заряди, чистили затравки (П. Кочура); Дівчина міряє очима відстань, прикидає щось у думках. Потім торкає огира острогами і попускає повід (Д. Міщенко); Матроси люто кидаються відпускати фок-стаксель (О. Довженко); Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (І. Багмут); Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Н. Рибак); Катерина розшморгнула зав’язку (М. Стельмах).
СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев. про мороз, холод); УЛЯГА́ТИСЯ[ВЛЯГА́ТИСЯ] (перев. про явища природи); ЛЕ́ГШАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИСЯ, ВІДПУСКА́ТИ, ВІДЛЯГА́ТИ, УГАВА́ТИ[ВГАВА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ (про біль, хворобу, неприємні відчуття тощо); РОЗРЯДЖА́ТИСЯ (про напружену ситуацію). - Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бнути, посла́бти, посла́бшати, послабі́шати, посла́битися, осла́битися, зменшитися, приме́ншитися, зни́зитися, спа́сти, поме́ншати, віддали́тися, пересі́стися, улягти́ся[влягти́ся], поле́гшати, поле́гшитися, відпусти́ти, відлягти́, попусти́ти, притупи́тися, розряди́тися. Гул від кроків слабнув (Ірина Вільде); Голос його блякне, слабне (А. Хорунжий); Діяльність "Гарту" влітку значно слабшала, бо основні кадри, особливо студенти, роз’їжджались по селах додому (з журналу); Вгорі зараз же відчули, що з окопу стрілянина зменшилась (Григорій Тютюнник); Відчутно спадала денна спека (В. Минко); "От лихо, - думає Кирило, - хоч би мороз пересідався, або що" (А. Тесленко); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка).

Словник фразеологізмів

відпуска́ти / відпусти́ти га́йкуа́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Гончар); Чим пояснити її сьогоднішні примхи, скажімо, оту раптову незрозумілу різкість: “Не хочу! Їдьте без мене!”? Невже, що опинилася вдома, на рідній землі, де можна собі нарешті все дозволити, відпустити всі гальма? (О. Гончар).

відпуска́ти / відпусти́ти га́йкуа́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Гончар); Чим пояснити її сьогоднішні примхи, скажімо, оту раптову незрозумілу різкість: “Не хочу! Їдьте без мене!”? Невже, що опинилася вдома, на рідній землі, де можна собі нарешті все дозволити, відпустити всі гальма? (О. Гончар).

відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя. Не стримувати, не контролювати себе. Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором’язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя (П. Загребельний).