відни́ні й дові́ку. 1. Ніколи. Співає народна дума: Що та слава Не вмре, не поляже Однині й довіку (Панас Мирний).
2. Назавжди. — Будь,— кажу [чоловікові],— ти проклят однині й довіку (І. Нечуй-Левицький); [Деїфоб:] Ну, пам’ятай, як тільки Бог звелить сказать “не згода”,— до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Леся Українка).