-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відмуро́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відмуро́вуймо
2 особа відмуро́вуй відмуро́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відмуро́вуватиму відмуро́вуватимемо, відмуро́вуватимем
2 особа відмуро́вуватимеш відмуро́вуватимете
3 особа відмуро́вуватиме відмуро́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відмуро́вую відмуро́вуємо, відмуро́вуєм
2 особа відмуро́вуєш відмуро́вуєте
3 особа відмуро́вує відмуро́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відмуро́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відмуро́вував відмуро́вували
жін. р. відмуро́вувала
сер. р. відмуро́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відмуро́вувавши

Словник синонімів

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). - Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. - Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).