відлютувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відлютува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відлюту́ймо | |
2 особа | відлюту́й | відлюту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відлюту́ю | відлюту́ємо, відлюту́єм |
2 особа | відлюту́єш | відлюту́єте |
3 особа | відлюту́є | відлюту́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відлютува́в | відлютува́ли |
жін.р. | відлютува́ла | |
сер.р. | відлютува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відлютува́вши |