відлютувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлютува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлюту́ймо
2 особа відлюту́й відлюту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлюту́ю відлюту́ємо, відлюту́єм
2 особа відлюту́єш відлюту́єте
3 особа відлюту́є відлюту́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відлютува́в відлютува́ли
жін.р. відлютува́ла
сер.р. відлютува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відлютува́вши