-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відлю́дник відлю́дники
родовий відлю́дника відлю́дників
давальний відлю́дникові, відлю́днику відлю́дникам
знахідний відлю́дника відлю́дників
орудний відлю́дником відлю́дниками
місцевий на/у відлю́дникові, відлю́днику на/у відлю́дниках
кличний відлю́днику відлю́дники

Словник синонімів

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКОрозм.,СИЧрозм.,ДИКУ́Нрозм.,ВОВКУЛА́КАзневажл.,ВОВКУЛА́Кзневажл.Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився [Рогуля] високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); - А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще - лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); - Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); [Горпина (тягне Василя за руку):] Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це [князівський маєток] надзвичайне враження (С. Васильченко); - Зіслали [Густава] в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).
ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИКкнижн. (той, хто ненавидить людей, цурається їх), МІЗАНТРО́Пкнижн.Важко було знайти більшого людиноненависника, ніж він (Л. Дмитерко); Він думав зустріти тут мізантропа, а насправді побачив інше... (Л. Смілянський). - Пор. 1. відлю́дник.
САМІ́ТНИК[САМО́ТНИКрідше] (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИКзаст.;ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі, помираючи від спраги (І. Волошин); - На те місце [пішов священик], де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (О. Донченко); Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Франко); Возлюби мовчання, живи в печерах, як святі отці-печерники (П. Загребельний).