відлучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відлу́чувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відлу́чуймо | |
2 особа | відлу́чуй | відлу́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відлу́чуватиму | відлу́чуватимемо, відлу́чуватимем |
2 особа | відлу́чуватимеш | відлу́чуватимете |
3 особа | відлу́чуватиме | відлу́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відлу́чую | відлу́чуємо, відлу́чуєм |
2 особа | відлу́чуєш | відлу́чуєте |
3 особа | відлу́чує | відлу́чують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
відлу́чуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | відлу́чував | відлу́чували |
жін. р. | відлу́чувала | |
сер. р. | відлу́чувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
відлу́чуваний | ||
Безособова форма | ||
відлу́чувано | ||
Дієприслівник | ||
відлу́чувавши |