-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відлу́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відлу́чуймо
2 особа відлу́чуй відлу́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відлу́чуватиму відлу́чуватимемо, відлу́чуватимем
2 особа відлу́чуватимеш відлу́чуватимете
3 особа відлу́чуватиме відлу́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відлу́чую відлу́чуємо, відлу́чуєм
2 особа відлу́чуєш відлу́чуєте
3 особа відлу́чує відлу́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відлу́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відлу́чував відлу́чували
жін. р. відлу́чувала
сер. р. відлу́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відлу́чуваний
Безособова форма
відлу́чувано
Дієприслівник
відлу́чувавши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.