-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відколо́тися, відколо́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відколі́мося, відколі́мось, відколі́мся
2 особа відколи́ся, відколи́сь відколі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відколю́ся, відколю́сь відко́лемося, відко́лемось, відко́лемся
2 особа відко́лешся відко́летеся, відко́летесь
3 особа відко́леться відко́лються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відколо́вся, відколо́всь відколо́лися, відколо́лись
жін.р. відколо́лася, відколо́лась
сер.р. відколо́лося, відколо́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відколо́вшись

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів);ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). - Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Відбилось вушко від горнятка; Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало (І. Нечуй-Левицький); Сунуть і сунуть по бурунливих чорториях крижані брили, відламуючись від рідних місць (О. Гончар); З тріскотом відколовся лід від гори (П. Автомонов).
ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Командири зупиняли по дорогах бійців, що відбилися від своїх частин (Григорій Тютюнник); З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (І. Микитенко); Грицько з серця плюнув.., і геть відійшов від громади (Панас Мирний); І від своїх віддалився, більшу половину проплив, і протилежний берег мовби не ближчає (О. Гончар); Вже гурт, від якого вони відкололися, гомонів далеченько (В. Речмедін).
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ (виходити зі складу держави, організації, гуртка, родини), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. - Док.: відокре́митися, відділи́тися, відколо́тися. На протязі 30-50-х років ХІІ ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (з підручника); Відділитися від батьків.