-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відклика́тися, відклика́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відклика́ймося, відклика́ймось
2 особа відклика́йся, відклика́йсь відклика́йтеся, відклика́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відклика́тимуся, відклика́тимусь відклика́тимемося, відклика́тимемось, відклика́тимемся
2 особа відклика́тимешся відклика́тиметеся, відклика́тиметесь
3 особа відклика́тиметься відклика́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відклика́юся, відклика́юсь відклика́ємося, відклика́ємось, відклика́ємся
2 особа відклика́єшся відклика́єтеся, відклика́єтесь
3 особа відклика́ється відклика́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відклика́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відклика́вся, відклика́всь відклика́лися, відклика́лись
жін. р. відклика́лася, відклика́лась
сер. р. відклика́лося, відклика́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відклика́вшись

Словник синонімів

ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯрідше. - Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. активно втручався в навколишню дійсність, відгукувався на гострі актуальні проблеми часу (з журналу); Ні про кого.. він [І. Франко] не відзивався з такою любов’ю.., як про Чернишевського (з журналу); Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (з журналу).
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (відкидати звуки в зворотному напрямі), ВІДБИВА́ТИ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ. - Док.: відлу́нити, відби́ти, відгукну́ти, відкли́кнутися. Всі кричать "ура", і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю. Яновський); Височенні стіни соснового бору швидко відбивали гуркіт коліс (Л. Смілянський); Напружує [Мирон] свою уяву, щоб зміркувати, що таке в селі могло б видавати подібний голос і викрикати подібні слова, які б відгукував ліс (І. Франко); Гомонить незвичайним гомоном степ, і дзвінкими лунами відкликається ясна далина (І. Цюпа).

Словник відмінків

Інфінітив відклика́тися, відклика́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відклика́ймося, відклика́ймось
2 особа відклика́йся, відклика́йсь відклика́йтеся, відклика́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відклика́тимуся, відклика́тимусь відклика́тимемося, відклика́тимемось, відклика́тимемся
2 особа відклика́тимешся відклика́тиметеся, відклика́тиметесь
3 особа відклика́тиметься відклика́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відклика́юся, відклика́юсь відклика́ємося, відклика́ємось, відклика́ємся
2 особа відклика́єшся відклика́єтеся, відклика́єтесь
3 особа відклика́ється відклика́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відклика́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відклика́вся, відклика́всь відклика́лися, відклика́лись
жін. р. відклика́лася, відклика́лась
сер. р. відклика́лося, відклика́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відклика́вшись

Словник синонімів

ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯрідше. - Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. активно втручався в навколишню дійсність, відгукувався на гострі актуальні проблеми часу (з журналу); Ні про кого.. він [І. Франко] не відзивався з такою любов’ю.., як про Чернишевського (з журналу); Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (з журналу).
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (відкидати звуки в зворотному напрямі), ВІДБИВА́ТИ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ. - Док.: відлу́нити, відби́ти, відгукну́ти, відкли́кнутися. Всі кричать "ура", і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю. Яновський); Височенні стіни соснового бору швидко відбивали гуркіт коліс (Л. Смілянський); Напружує [Мирон] свою уяву, щоб зміркувати, що таке в селі могло б видавати подібний голос і викрикати подібні слова, які б відгукував ліс (І. Франко); Гомонить незвичайним гомоном степ, і дзвінкими лунами відкликається ясна далина (І. Цюпа).