-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відзна́чи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзна́чмо, відзначі́мо
2 особа відзна́ч, відзначи́ відзна́чте, відзначі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзна́чу́ відзна́чимо́, відзна́чи́м
2 особа відзна́чи́ш відзна́чите́
3 особа відзна́чи́ть відзна́ча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відзна́чи́в відзна́чи́ли
жін.р. відзна́чи́ла
сер.р. відзна́чи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відзна́че́ний
Безособова форма
відзна́че́но
Дієприслівник
відзна́чи́вши

Словник синонімів

ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ[УШАНО́ВУВАТИ]кого,ОЗНАМЕНО́ВУВАТИкнижн.,СПРАВЛЯ́ТИрозм.,ОБХО́ДИТИдіал.;ОКРОПЛЯ́ТИрозм.,ОКРО́ПЛЮВАТИрозм.,ОБМИВА́ТИрозм.,ПРИМО́ЧУВАТИрозм. (з уживанням алкогольних напоїв). - Док.: відзна́чи́ти, відсвяткува́ти, провести́, вшанува́ти[ушанува́ти], ознаменува́ти, спра́вити, окропи́ти, обми́ти, примочи́ти. Колектив Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченка відзначив [у 1968 р.] 100-річчя існування театру (з журналу); Святкувати закінчення навчального року; - Он, свято йде.., чим його стрічати, як його проводити?.. (Панас Мирний); Ознаменувати свято проголошення Державної незалежності України; Я цього року свої іменини дуже тихо справляла (Леся Українка); [Молодь] гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (В. Стефаник); Окропити повернення; В хаті цієї ночі.. офіцери обмивали чин (О. Гончар).
ВІДЗНАЧА́ТИ (висловлюючись, розповідаючи тощо, звертати увагу на щось), ВІДМІЧА́ТИ, ЗАУВА́ЖУВАТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, УКА́ЗУВАТИ[ВКА́ЗУВАТИ], КОНСТАТУВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИрідко,ВІДМІ́ЧУВАТИрідше. - Док.: відзна́чи́ти, відмі́тити, заува́жити, указа́ти[вказа́ти], підмі́тити. Хочеться відзначити, що слово "зигзиця" Шевченко тлумачить не як "зозуля", ..а як "чайка" (М. Рильський); Слід відмітити, що Григорій Сидорович, стрівши невістку, злякався (Ю. Яновський); Рецензент зауважував, що пафос, яким пройнято книжку, є недоречний (С. Журахович); - І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, - галасували гості (А. Хижняк); Світова громадськість із задоволенням констатує, що політичний клімат на планеті помітно покращав (з журналу); [Батура:] Адже люди у вас дуже цікаві... Складні... [Романюк:] Так, хитрі, дуже хитрі... Це ви вірно підмітили (О. Корнійчук).
ВІДЗНАЧА́ТИ (виділяти що-небудь якоюсь позначкою), ПОЗНАЧА́ТИ, ВІДМІЧА́ТИ, ПОМІЧА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИрідше,ПОЗНА́ЧУВАТИрідше,ВІДМІ́ЧУВАТИрідше. - Док.: відзна́чи́ти, позна́чи́ти, відмі́тити, помі́тити. Переможний шлях нашої армії вона акуратно й ретельно відзначала на великій карті (Д. Ткач); Позначають [сапери] мінні поля (О. Гончар); В камеру входив наглядач.., вигукував прізвища, відмічав олівцем (А. Хижняк); Синім олівцем товариш Шевчук помічає.. на карті новобудови (Ю. Смолич).
I. НАГОРОДИ́ТИкого, що - чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.;ВІДЗНА́ЧИТИ (виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо); ВИ́НАГОРОДИТИ (дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо); ПРЕМІЮВА́ТИ (перев. грішми); УДОСТО́ЇТИ[ВДОСТО́ЇТИ] кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); УШАНУВА́ТИ[ВШАНУВА́ТИ], ПОШАНУВА́ТИ розм. (чим - оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). - Недок.: нагоро́джувати, жа́лувати, відзнача́ти, винагоро́джувати, преміюва́ти, удосто́ювати[вдосто́ювати], ушано́вувати[вшано́вувати]. Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував [Денікіну] титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують - яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).
ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ[ЗАВВА́ЖИТИ]розм.,ЗАМІ́ТИТИрозм.,ЗАПРИМІ́ТИТИрозм.,ПІЙМА́ТИрозм.,НАСТЕРЕГТИ́ розм.,ЗВА́ЖИТИрозм.,ПОДИ́БАТИрозм.,УСТЕРЕГТИ́[ВСТЕРЕГТИ́]розм.,УСТЕРЕГТИ́СЯ[ВСТЕРЕГТИ́СЯ] розм.,НАЗОРИ́ТИрозм.,ПОСТЕРЕГТИ́діал.,ПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал.,СПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал., ПОКМІ́ТИТИ діал., ПРИКМІ́ТИТИ[ПРИКМЕ́ТИТИ] діал.,УКМІ́ТИТИ[ВКМІ́ТИТИ] діал.,НАВИДІ́ТИ діал.;ДОБА́ЧИТИ, ДОДИВИТИСЯ, ДОПИЛЬНУВА́ТИ, ВБА́ЧИТИ[УБА́ЧИТИ], ЗАБА́ЧИТИ розм.,УЗДРІ́ТИ[ВЗДРІ́ТИ] розм.,ОБА́ЧИТИ заст.,ДОГЛЯДІ́ТИСЯ діал. (сприймаючи зором). - Недок.: поміча́ти, приміча́ти, підміча́ти, спостеріга́ти, відзнача́ти[відзна́чувати], заува́жувати[завва́жувати], заміча́ти, заприміча́ти, настеріга́ти, зважа́ти, поди́бувати, устеріга́ти[встеріга́ти], устеріга́тися[встерігатися], постеріга́ти, кмі́тити, кмітува́ти, прикме́чувати[прикміча́ти], добача́ти, доба́чувати, вбача́ти[убача́ти], забача́ти, уздріва́ти[вздрівати], догляда́тися. В тих очеретяних джунглях .. людину помітиш хіба що з вертольота (О. Гончар); А я тебе давно уже примітив, як ти тоді у тому димовищі на ціле військо з шаблею ішов! (Л. Костенко); - Запах якийсь чи то тогорічний, чи то... - Ви це добре підмітили.. Це, знаєте, запах з могилок... (М. Хвильовий); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину Денис (Л. Дмитерко); На галявині палахкотіло багаття. Христина одразу відзначила: це ті самі злочинці, котрих затримав батько (О. Бердник); Уже згасли наївно-рожеві фарби захід-сонця, - кожну з них я зауважив, за кожною пильно стежив (Д. Бузько); Замітив [Яким] укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (С. Ковалів); Німий запримітив Лепетю лиш тепер, коли вона принесла своєму чоловікові на міст полуденок (П. Загребельний); В якусь мить хлопець піймав у її погляді щось схоже на співчуття (М. Руденко); Як я настерегла, що вона береться одного разу, - я й собі за нею назирцем побігла (Марко Вовчок); Синявін.. продовжив думку, не зваживши, що гість розтулив рижовусого рота, щоб відповісти на запитання (І. Ле); Ідучи горами, часто можна подибати такі сліди польського господарювання в краю (Г. Хоткевич); - Вже тринадцятий годочок з літа йде [дочці], не встережеш, як пробіжить п’ять років, а там - дівка ... (Я. Качура); [Чумак:] Протри-бо мерщій очі та гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (М. Кропивницький); - Впала вона мені добре в око, ледве я її назорив (Марко Вовчок); Давно постеріг [Федір], що з квартирантом коїться щось (Ю. Мушкетик); Ніхто - здавалося - навіть не постерігся, що посеред живих не стало одного (І. Франко); Так, роздумуючи, Целя й не спостереглася, коли була вже близько поштового будинку (І. Франко); П’ятого року по шлюбі молода Петриха стала юшитися і кидатися, як львиця. Покмітили то дівки та й молодиці в селі (Марко Черемшина); Прикмітивши якось, що панні дуже смакує вино, ..надумав він звабити її з допомогою сього Венериного служителя (переклад М. Лукаша); - А, і ви, Андрію, тут? Добрий вечір! А я вас і не вкмітив! (І. Чендей); А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (пісня); Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь (М. Рильський); - Коли вже ти вкрав пшеницю, а я допильнувала, то піди десь далеко (І. Нечуй-Левицький); Коли поїдеш навпростець З Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Я. Щоголів); Забачивши машину, дівчата несміло підняли руки (І. Цюпа); Як вискочив Грицько [з хати], то перше, що він уздрів при сірому ранковому півсвіті осінньому, то була його жінка, що стояла близько дверей (Б. Грінченко); Чи Чайчиха не обачила - сіла вона собі оддалік (Марко Вовчок); Співав [кобзар], та й поклав кобзу, а я не доглядівся, де вона, сів на неї та й потрощив (О. Стороженко).