відзволяти 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив відзволя́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відзволя́ймо
2 особа відзволя́й відзволя́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відзволя́тиму відзволя́тимемо, відзволя́тимем
2 особа відзволя́тимеш відзволя́тимете
3 особа відзволя́тиме відзволя́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відзволя́ю відзволя́ємо, відзволя́єм
2 особа відзволя́єш відзволя́єте
3 особа відзволя́є відзволя́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відзволя́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відзволя́в відзволя́ли
жін. р. відзволя́ла
сер. р. відзволя́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відзволя́вши