відзволяти 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | відзволя́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відзволя́ймо | |
2 особа | відзволя́й | відзволя́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відзволя́тиму | відзволя́тимемо, відзволя́тимем |
2 особа | відзволя́тимеш | відзволя́тимете |
3 особа | відзволя́тиме | відзволя́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відзволя́ю | відзволя́ємо, відзволя́єм |
2 особа | відзволя́єш | відзволя́єте |
3 особа | відзволя́є | відзволя́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
відзволя́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | відзволя́в | відзволя́ли |
жін. р. | відзволя́ла | |
сер. р. | відзволя́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відзволя́вши |