відзволити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(визволити) [діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | відзво́лити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відзво́льмо | |
2 особа | відзво́ль | відзво́льте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відзво́лю | відзво́лимо, відзво́лим |
2 особа | відзво́лиш | відзво́лите |
3 особа | відзво́лить | відзво́лять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відзво́лив | відзво́лили |
жін.р. | відзво́лила | |
сер.р. | відзво́лило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відзво́ливши |