-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відв’я́зувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відв’я́зуймо
2 особа відв’я́зуй відв’я́зуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відв’я́зуватиму відв’я́зуватимемо, відв’я́зуватимем
2 особа відв’я́зуватимеш відв’я́зуватимете
3 особа відв’я́зуватиме відв’я́зуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відв’я́зую відв’я́зуємо, відв’я́зуєм
2 особа відв’я́зуєш відв’я́зуєте
3 особа відв’я́зує відв’я́зують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відв’я́зуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відв’я́зував відв’я́зували
жін. р. відв’я́зувала
сер. р. відв’я́зувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відв’я́зуваний
Безособова форма
відв’я́зувано
Дієприслівник
відв’я́зувавши

Словник синонімів

ВІДВ’Я́ЗУВАТИ (розв’язуючи, відокремлювати від прив’язі що-небудь прив’язане), ВІДПИНА́ТИ, СПУСКА́ТИ, ВІДДАВА́ТИ (якір, швартові, вітрила). - Док.: відв’яза́ти, відіп’я́ти, відп’ясти́, відіпну́ти, спусти́ти, відда́ти. Наталя відв’язала човен, вивела на чисту воду (П. Кочура); Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули меч і підвели князя до вівтаря (П. Загребельний); З вечірньою зорею спускали з конов’язі лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали до своїх маток (З. Тулуб); А кораблі все йшли і йшли, віддаючи якорі на рейді (В. Кучер).