-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відви́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відви́кнімо, відви́кнім
2 особа відви́кни відви́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відви́кну відви́кнемо, відви́кнем
2 особа відви́кнеш відви́кнете
3 особа відви́кне відви́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відви́к, відви́кнув відви́кли, відви́кнули
жін.р. відви́кла, відви́кнула
сер.р. відви́кло, відви́кнуло
Активний дієприкметник
відви́клий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відви́кши, відви́кнувши

Словник синонімів

ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. - Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. - Признатися - відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! - А я, брат, відучився! - хвалиться майор (Н. Тихий).