-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відвали́тися, відвали́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа відва́литься відва́ляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відвали́вся, відвали́всь відвали́лися, відвали́лись
жін.р. відвали́лася, відвали́лась
сер.р. відвали́лося, відвали́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відвали́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).